Пенсіонерка виховує державу Україна

Наталя Козаренко,
керівник громадської приймальні коаліції “Партнерство за прозоре суспільство”

“Мадам, в отношении Вашего письма мы имеем честь сообщить Вам...” – так починається лист секретаря Європейського суду, адресований мешканці Херсона, колишній працівниці центрального конструкторського бюро “Ізумруд” Наталії Патріно.

Наталія Олександрівна – пенсіонерка. Коли в 2000 році вона звільнилася з роботи, то очікувала, що підприємство виплатить їй і заборгованість по заробітній платні. Принаймні, цього вимагають статті 116, 117 Кодексу законів про працю. Та минуло півроку, а заборгованість залишилася. Тоді Наталія Олександрівна звернулася до суду, і 24.04.2001 року місцевий суд Комсомольського району виніс рішення про стягнення заробітної плати з ЦКБ. Але нічого не змінилося.
До цього моменту ситуація розвивалася досить стандартно. Але далі одурені пенсіонери “Ізумруду” – а їх було кілька десятків” – вирішили, що відстоювати свої права краще гуртом. Вони звернулися в громадську приймальню коаліції “Партнерство за прозоре суспільство”, і тут юристи допомогли їм створити громадську організацію “Справедливість”. Відтоді вони все робили разом: писали колективні листи в правоохоронні організації, гуртом ходили на прийоми до відповідальних чиновників.
У 2002 році Херсонська міська Асоціація журналістів “Південь” на їхнє прохання провела засідання прес-клубу, на яке, окрім голови громадської організації “Справедливість” Юрія Кузьменка, запросили і заступника начальника Херсонського обласного управління юстиції з питань виконання судових рішень Віталія Оліфіренка. Він при журналістах пообіцяв, що гроші з ЦКБ за рішенням суду стягнуть.
Справді, після прес-конференції пенсіонерам частково виплатили заборгованість. Але потім знову все завмерло.
І тоді юристи коаліції “Партнерство за прозоре суспільство” допомогли усім бажаючим скласти заяви до Європейського суду (прикро, але більшість пенсіонерів центрального конструкторського бюро зайняли очікувальну позицію й не наважилися подати скарги до Європейського суду – “щоб чого не вийшло”).
Першою заяву подала Наталія Патріно. І ось на початку 2004 року пенсіонерка отримала повідомлення про те, що її скарга визнана прийнятною. А в серпні 2004 року від секретаріату Європейського суду прийшло повідомлення, що суд надіслав державі Україна матеріали справи з проханням надати пояснення, чому в Україні не виконуються рішення суду. А буквально через кілька днів Наталію Олександрівну запросили до бухгалтерії ЦКБ “Ізумруд” і виплатили заборговану зарплатню. Але – без урахування компенсації втрати частини зароблених грошей внаслідок інфляції. Ні для кого не секрет, що у 2001 році гривня “важила” значно більше, ніж зараз.
Наталія Олександрівна не збирається відмовлятися від позову в Європейський суд, вона має твердий намір отримати від держави Україна грошову компенсацію за те, що впродовж трьох років витрачала час і нерви, аби добитися виконання рішення суду й отримати чесно зароблені гроші. Пенсіонерка переконана, що громадяни повинні виховувати свою державу, і Європейський суд з захисту прав людини – підходящий інструмент для цього.

Всі статті >>>